19 березня народилась Ліна Костенко – геніальна українська поетесса
19 березня народилась Ліна Костенко – геніальна українська поетесса, громадська діячка. Вона - одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкритою.
З цієї нагоди в закладах культури й освіти Мар'їнської міської територіальної громади були проведені виховні заходи.
Учні 9 класу Мар'їнського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 на уроці української літератури разом з учителем української мови та літератури Майорчиковою В.В. згадали цікаві факти з біографії Ліни Костенко.
Учні переглянули відео-презентацію "Блакитна троянда поетичного саду України”, присвячену життєвому і творчому шляху поетеси. Діти дізналися про воєнне дитинство письменниці, навчання у школі на Трухановому острові, яке вона називала “Київською Венецією”, про те, що за підтримку українських дисидентів, твори Ліни Костенко заборонили друкувати й довгих 16 років поетеса була змушена писати “в шухляду”.
Ліна Костенко продовжує дарувати читачам щирість своєї душі, красу рідного слова, філософське осмислення життя.
"Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна."
Ліна Костенко
У день народження письменниці, поетеси-шістедесятниці Ліни Костенко, здобувачі освіти Максимільянівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів 7 класу ознайомились із цікавими фактами про життєвий та творчий шлях Ліни Василівни. Учні здійснили мандрівку Україною за допомогою інтерактивної карти її поезій та створили постер зі своїми улюбленими цитатами її творів.
Щиро вітаємо Ліну Василівну з Днем народження та зичимо міцного здоров’я, бадьорості духу й миру!
#вітаю_Ліну_Костенко
Поетична сторінка в Костянтинівському СБСКП
Ліна Костенко
Про вічне
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно ввічливі! –
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими.